Подорож в історію книги
«ВІД ПЕРГАМЕНТУ – ДО ЕЛЕКТРОННОЇ КНИГИ»
Мета: Дидактична :ознайомити учнів з історією створення книги з найдавніших часів; розповісти , який шлях пройшла книга ;розвивальна: показати учням значення книги у розвитку світового суспільства ;розвивати інтелектуальну активність учнів ; розвивати культуру мислення , уяву; виховна: викликати інтерес до книги та історії її виникнення ;виховувати любов до книги , бережне ставлення до неї.
Обладнання: мультимедійна презентація , дошка , таблиці-кросворди.
І.Подорож у часі
Бібліотекар . Книга-одне з найбільших чудес ,створених людиною. Відтоді, як люди навчилися писати ,свою всю мудрість вони довірили книжкам. Книги відкривають нам світ, допомогають уявляти минуле, зазиирнути в майбутнє. Шлях розвитку книги був довгим і складним.
Сьогодні ми поговоримо про книгу, про її створення.І важко уявити собі, що колись книга не була паперовою. У сиву давнину люди використовували для письма камінь,кістки, дерево, глину, шкіру,шовк.Наприклад, відома бібліотека ассирійського царя Ашшурбаніпала (668-626 р.р. до н.е.), яку він зібрав у Ніневії,складається з більш як тридцяти тисяч глиняних плиток із текстом, написаним клинописом. Від однієї до кількох сотень глиняних плиток утворювали книгу.
Словникова робота ( Знайомство з новими словами.Мультимедіа. )
Наші пращури залишили нам у спадок багато цікавого та цінного.І все ж найціннішим скарбом є писемні пам'ятки. А тепер давайте подумки перенесемося на багато років назад-у далеке минуле.Уявіть собі першу людину, яка жила, розвивалася, набувала певного досвіду життя.З часом у неї виникла потреба записувпати цей досвід, щоб передавати іншим певні відомості,знання.
- Щоб ви зробили на місці цієї первісної людини ?(Обговорення)
Отже ,людина почала малювати на камінні та стінах печер.У малюнках люди відображали найважливіші моменти свого життя. Так з’явилося малюнкове письмо , яке вчені називали “Кам’яною книгою”.
Минув час... Люди зрозуміли ,що камінь не зовсім зручний матеріал для письма.
- Як ви вважаєте ,чому?
- Що робити людині в цій ситуації?
Людина починає пошук іншого матеріалу-більш зручного. І цей матеріал було знайдено.Мешканці Межиріччя (Месопотамія) використовували для цього глину. Вони робили глиняні плитки,на яких спеціальними паличками видавлювали знаки,схожі на трикутні клини.Потім ці глиняні таблиці сушили на сонці або обпалювали в печі і складали в спеціальний ящик.Так з’явився клинопис та глиняні книжки.До наших часів дійшло чимало таких пам’яток.В окремих країнах навіть збереглися « гли-няні» бібліотеки. Спливає час... Люди розуміють, що глиняні книжки теж незручні, бо важкі та незугарні.Та й на сторінках -цеглинках багато не напишеш.Взагалі такими книжками було важко користуватися.Наприклад,зараз у бібліотеці ви можете отримати 2-3 книжки і в руках донести їх додомую,а в ті часи, якщо вчений брав у дорогу 2-3 глиняні книги, йому був потрібен віз.Тож постала потреба в іншому матеріалі- більш зручному й легкому.
-Яким би матеріалом ви замінили глиняні таблиці?
Повідомлення групи бібліофілів.
1- учень.У Стародавньому Єгипті таким матеріалом став папірус. На той час люди вже використовували його, але на будівництві. Та якось один спостережливий чоловік побачив, що розірвані та висушені на сонці стебла папірусу добре вбирають фарбу. Це означало, що на папірусі можна писати. Відтоді й почали використовувати папірус для письма. Аркуші з папірусу були дуже тендітні, на згинах ламалися. Тому їх склеювали і скручували в сувій. Така книга називається «книга – сувій».
Книги – сувої також виготовляли з пергаменту – тонкої шкіри кози або телят. Окремі народи користувалися для письма дерев’яними дощечками. Їх змащували воском, а потім видряпували букви металевими паличками.
Щоправда, вберегти такі «книжки» було важко. Їх легко нищили сонце та вогонь. Отож людина була завжди в пошуках більш досконалого матеріалу для письма.
2-й учень.На території Київської Русі традиційним матеріалом для письма був пергамент та береста. Пергамент до Київської Русі завозили з грецьких міст. Та згодом навчилися виробляти самі.
Понад 700 років минуло з того часу. Тисячі рукописних книг на пергаменті зберегли бібліотеки Київської Русі. Одна з перших таких книгозбірень відкрилася в 1037 році в Софійському соборі міста Києва.
У Київській Русі книги переписували в монастирях. У цій справі була задіяна велика кількість переписувачів, палітурників, перекладачів, художників, майстрів із виготовлення пергаменту, ювелірів. Написану книгу переплітали, палітурку оздоблювали коштовностями. Тому книги коштували дуже дорого. За одну книгу можна було купити великий міський будинок або 12 гектарів землі. Той хто мав одну книжку, вважався заможною людиною. А до книги ставилися, як до скарбу.
У прадавні часи книгосховище або бібліотеку називали «книжниця», а людину, якій подобалося читати – «книг отчий».
Бібліотекар . Закріпимо отримані знання, розв’язуючи кросворд.
(Додаток 1).
ІІ.Виникнення паперу.
Бібліотекар. Та час не стоїть на місці і з’являється новий матеріал- папірус.При виготовленні писального матеріалу стебла папірусу очищали від кори і розрізали у довжину смужок, що вийшли,розкладали внахлест на рівній поверхні. На них викладали під прямим кутом ще один ряд смужок і поміщали під прямий прес.Ппісля сушки лист папірус відбивали молотком.Потім листи папірусу, що вийшли склеювалися у свити, а в пізніший час-з’єднувалися в книги.Сторона ,на якій волокна йшли горизонтально, була лицьовою. Коли основний текст ставав непотрібний то, зворотна сторона могла бути, наприклад використана для запису літературних творів (частіше непотрібний текст просто змивали). У Давньому Єгипті папірус з’явився в додинастичну епоху,ймовірно, одночасноз винаходом листа.На папірусі писали скорописом. В античну епоху папірус був основним матеріалом у всьому греко-римському світі, але зберігся папірус тільки в Єгипті завдяки унікальному клімату.
Своє положення основного писального матеріалу в Європі та на Близькому Сході папірус почав втрачати у VIII столітті , коли його почав витісняти завезений з Китаю папір. На зміну папірусу прийшов пергамент.Його назва паоходить від назви м. Пергама, що в Малій Азії, де в ІІ ст. до н.е. почали виготовляти цей матеріал. Пергамент це спеціально оброблена шкіра тварин( телят, ягнят).Окремі сторінки списаного з обох сторін пергаменту складали разом і обрамляли дерев’яними палітур-ками,обтягнутими гарною тканиною чи шкірою.Пергаментні книги були дуже дорогі ,бо для однієї книги треба було забити цілу череду тварин.
Повідомлення групи бібліофілів.
1-й учень.Пергамент – це вид необробленої шкіри у вигляді зеленого чи обеззоленого, або висушеного гольє. Волокна в пергаменті склеєні в безструктурну рогоподібну масу, частіше прозору. Пергамент має відносно велику міцність на розрив, у сильно натягнутому стані під час удару дерев’яним предметом видає чистий звук. У минулому пергамент застосовувався як основний матеріал письма, а також для виготовлення книг. На пергаменті були написані основні письмові пам’ятки середніх віків Росії та Європи. Розрізняють такі види пергаменту: шкіра для деталей ткацьких станків, зшивка, для привідних ременів і музики (для барабанів).
Основне завдання технологічного процесу при виготовленні пергаменту – зберегти в найменш зміненому вигляді (стані) природний білок шкіри. Тому волосяний покрив виводять або механічним способом, або знищують у концентрованому розчині кислоти, що дозволяє отримати найменш розбиту структуру каллогену і тому найбільшу міцність пергаменту. Відмочення і зоління проводять у короткий термін, не перевищуючи температури. Пергамент після сушки зволожують добавками органічних речовин. Основним матеріалом для письма уже в епоху «древнього царства» став у Єгипті пергамент. Найдавніші пам’ятки, виконані на пергаменті, знайдені в Парфії і датуються І століттям нашої ери. Для письма на пергаменті застосовувалися у Греції або загострена дерев’яна паличка - калам ,або тростинове перо , або ж кістка.
Про походження і техніку виготовлення пергаменту: згідно з повідомленням Плінія, пергамент з’явився в ІІ ст. до н.е. В малоазійському Пергаментському царстві й одержав там застосування через затримку доставки папіруса єгипетського. Античний пергамент – це баняча (віслюча), рідше козляча чи свиняча шкіра доведена обробкою до пергаменту. Робота в основному зводилась до промивки й очистки шкур, до просушки й розтяжки шкіри в спеціальній рамі, до натирання шкіри крейдою і виглаження її пемзою. Кращі сорти пергаменту інколи фарбувались у червоний чи інші кольори. Застосування для письма обробленої шкіри було відоме багатьом народам задовго до ІІ ст. н.е.
2- учень. Досить мистецьки обробляти шкуру, перетворювати її на гладенькі, білі й тонкі аркуші пергаменту навчилися в античному світі в останні століття до нашої ери. Ця досконала техніка обробки й привела до того, що пергамент уже в І ст. н.е. почав витісняти папірус.
Головними особливостями пергаменту було те,що пергамент на відміну від папірусу міг виготовлятися в буд-якому місці в будь-якій країні; пергамент був міцнішим і довговічнішим за папірус; він дозволяв письмо з обох сторін і складання аркушів удвоє.
Застосування пергаменту привело до виникнення нової, більш зручної книги, яка складалась із багатьох складених навпіл аркушів, нанизаних на кільця. Такі чотирикутні книги, згідно із свідченням римського поета Марціала, з’явилися в Римі в І ст. н.е. Ці книги отримали назву «кодексів».
Є свідчення про застосування римлянами для письма на пергаменті також бронзових і срібних пір’їв.
У перші століття після падіння Римської імперії як матеріал для письма на півдні Європи використовували пергамент, який там і вироблявся,на Півночі – майже лише пергамент. Невдовзі після завоювання Єгипту арабами (середина VІІ ст.) доставка папірусу в Європу скоротилася, майже повсюдно його витіснив пергамент, і лише в Італії папірус зберіг застосування ще в VІІІ-ІХ ст.
Висока ціна пергаменту, складність і довго тривалість переписки рукописів – робили середньовічну книгу досить дорогою. Книги були настільки дорогими, що в бібліотеках вони інколи приковувалися ланцюгами, нерідко єдина книга вказувалася її власником в заповіті нарівні з будинком, земельною ділянкою або предметами ремесла.
Дорога ціна пергаменту приводила до застосування перепису книжок уже використаний пергамент старих книг. Для цього збирали старі книги, створені античними, язичницькими авторами, стирали попередній текст, і в прогалинах між лінійками писали новий. Ці книги, ніби з подвійним текстом були широко розповсюджені в VІІ-ІХ ст. і отримали назву «палімпсестів». Матеріалом для рукописної книги ХІV – ХV ст. був пергамент, який називався на Русі «харатья», а також «шкіра», «телитка». До ХІІІ ст. використовувався привізний пергамент; з ХІІІ – ХІV ст. було розроблено власне виробництво пергаменту.У зв’язку з великою ціною на пергамент у торгівельній і побутовій переписці використовувалася береста. Знаряддям для письма на пергаменті і на папері були гусячі пір’я, рідше лебедині чи павлині, при виготовленні пера кінець його зрізався навкоси, а посередині вістря робився короткий розчеп.
Бібліотекар . У Стародавній Русі використовували бересту. Це тонка білосніжна кора берези.Знаки на бересті наносили кістяним стержнем.До наших часів дійшли написані на бересті книги,грамоти. Але найкращий матеріал для письма - це папір.
Повідомлення групи бібліофілів.
1-учень.Винахідниками паперу були китайці. І це не випадково. По-перше, Китай уже в сиву давнину славився книжковою примудрістю і складною системою бюрократичного управління, котра вимагала від чиновників постійної звітності. Тому тут завжди відчувалася потреба в недорогому і компактному матеріалі для письма.
До винаходу паперу писали або на бамбукових дощечках, або на шовку. Але шовк був завжди дорогим, а бамбук – дуже громіздким і важким. По-друге, тільки китайці довгий час знали секрет виробництва шовку, а паперова справа саме і розвивалася із однієї технічної операції обробки шовкових коконів. Ця операція полягала в тому, що жінки, які займалися шовківництвом, варили кокони шовкопряда, потім, розкладавши їх на рогожу, опускали у воду і перетирали до утворення однорідної маси. Коли масу виймали і відціджували воду, виходила шовкова вата. Однак після такої механічної і теплової обробки на рогожах залишався тонкий волокнистий шар, що перетворювався після просушування на лист дуже тонкого паперу, придатного для письма. Пізніше робітниці почали використовувати браковані кокони шовкопряда для цілеспрямованого виготовлення паперу. При цьому вони повторювали вже знайомий їм процес: варили кокони, промивали й подрібнювали до утворення паперової маси, нарешті, висушували листи, що вийшли. Такий папір називається «ватряний» і коштував дуже дорого, оскільки дорогою була сама сировина. Природно, що врешті – решт постало питання: чи можна папір робити тільки із шовку або для приготування паперової маси може підійти будь-яка волокниста сировина, в тому числі й рослинного походження?
2- учень.У 105 році такий собі Цай Лунь, важливий чиновник при дворі ханського імператора, приготував новий сорт паперу із старих риболовних сітей. За якістю він не поступався шовковому, але був значно дешевшим. Це важливе відкриття мало величезні наслідки не тільки для Китаю, але й для всього світу – вперше в історії люди одержали першокласний і доступний матеріал для письма, рівноцінної заміни якому немає і до сьогодні. Тому ім’я Цай Луня поправу входить до числа імен найбільших винахідників у історії людства.
У подальші століття до процесу виготовлення паперу було внесено декілька важливих удосконалень, завдяки чому він почав швидко розвиватися. У VІ ст. папір абсолютно витіснив з ужитку бамбукові дощечки. Нові досліди показали, що папір можна робити з дешевої рослинної сировини: деревної кори, очерету і бамбуку.
Бамбук розщеплювали на тонку лучину, замочували з вапном, а одержану масу виварювали протягом декількох діб. Відціджену густину витримували в спеціальних ямах, ретельно розмелювали спеціальними билами і розбавляли водою до утворення клейкої кашкоподібної маси. Цю масу зачерпували за допомогою спеціальної форми – бамбукового сита, закріпленого на підрамнику. Тонкий шар маси разом із формою клали під прес. Потім форма витягувалась і під пресом залишався тільки паперовий лист. Спресовані листки знімалися із сита, перекладали в кіпу, сушили, розгладжували і різали за форматом.
Із часом китайці досягли високого мистецтва у виготовленні паперу. Впродовж декількох століть вони, за своїм звичаєм ретельно зберігали секрети паперового виробництва. Але в 751 році під час зіткнення з арабами в передгір’ях Тянь - Шаню декілька китайських майстрів попали в полон. Від них араби самі навчилися робити папір і протягом 5 століть дуже вигідно збували його до Європи.
Європейці були останні із цивілізованих народів, які навчилися самі виготовляти папір. Першими це мистецтво перейняли від арабів іспанці. У 1154 році паперове виробництво було налагоджено в Італії, в 1228 – в Німеччині, 1309 – в Англії. У подальші століття у всьому світі папір дуже поширився, поступово завойовуючи все нові і нові сфери застосування. Значення його в нашому житті настільки велике, що, на думку відомого французького бібліографа А. Сіма, нашу епоху можна з повним правом назвати «паперовою ерою».
Бібліотекар . Закріпимо отримані знання, розв’язуючи кросворд.(Додаток 2).
ІІІ.Виникнення книгодрукування.
Бібліотекар . Над винаходом книгодруку працювали одночасно в різних країнах Європи. І ось : “Еврика!!!”. У 1440-1445 р.р. німецький винахідник Йоганн Гутенберг винайшов рухомі металічні літери та друкувальний станок. Але всеодно тираж друкованої продукції, як правило, не перевищував 300-400 примірників, внаслідок недосконалості техніки та матеріалів для виготовлення друкарських форм та через недостатню кількість шрифтів книги не рідко доводилося друкувати окремими частинами: розбирали використані плити для відтиску перших сторінок та використовували їх повторно, а це займало чимало часу.
Повідомлення групи бібліофілів.
1-учень.Європейські друковані книги, що вийшли до першого січня 1500 року, називаються інкунабули, що в перекладі з латинського означає «колиска» - тобто книги, що знаходяться у колисці книгодрукування. Особливостями інкунабул були їхній великий формат, відсутність титульного листа; усі прикраси в інкунабулах робилися від руки.
Книгодрукування розповсюджувало у Європі з величезною швидкістю. У 1468 році друкарський станок з’явився у Чехії, в 1469 році в Нідерландах в 1470 році – у Франції, в 1476 році – в Англії та Польщі.
А ви знаєте, хто були першодрукарями в Росії і в Україні? (відповіді учнів).
Так, це Іван Федоров і Петро Мстиславець. Початок книгодрукування в Москві припадає на другу половину ХVІ ст. У 1563 році на Нікольській вулиці збудували спеціальний будинок для друкарні – «Друкарській двір». За друкарську справу взялися дяк однієї з кремлівських церков І.Федоров і П.Тимофєєв на прізвисько Мстиславець. У березні 1564 року вони видали книгу «Апостол». А в Україні однією з найпомітніших була Стрятинська друкарня.
Федоров був один із найосвіченіших людей свого часу. Він багато знав і вмів. Володів декількома мовами, розумівся на військовій техніці. Неоціненними є його внесок у розвиток російської і української культури, вітчизняного книгодрукування та видавничої справи. Нам невідомі ні рік, ні місце його народження. Невідома також, де він вивчав інженерні науки і друкарське мистецтво. Не розгадані причини, що спонукали його, заснувавши в Москві друкарню й видавши там «Апостола», переїхати в Литву, а потім в Україну. Але відомо, що до Львова він прибув у зрілому віці досвідченим друкарем.
2-учень.Відомо, що в організації друкарської справи йому допомогли не багаті, а городяни, люди середнього достатку. Тут, у Львівський друкарні, 15 лютого 1574 року І.Федоров закінчив друкувати «Апостол» тиражем близько 1000 примірників. Цього ж року вийшов і його «Буквар» - перший вітчизняний підручник. Із Львова першодрукар переїхав до Волині, до Острова, де видав «Новий завіт» і повторно «Буквар». Тут вийшла «Біблія», найбільша за обсягом і найдосконаліша за поліграфічним рівнем його робота, та перше в нашій країні окреме видання поетичного твору «Хронологія». В Україні Іван Федоров уперше застосовує оригінальний, невідомий ще в Європі спосіб друкування двома фарбами. І.Федоров обезсмертив своє ім’я не тільки тим, що запровадив книгодрукування на Русі. Своєю діяльністю І.Федоров підвів підсумок тогочасного розвитку різних ремесел – монетної справи, ливарництва, різьби по дереву, друкування на тканинах. Він дав поштовх новому напрямку застосування цих ремесел.
Бібліотекар . Отже , ви побачили,який складний шлях пройшла книга,перш ніж стати такою гарною,з красивими ілюстраціями.Тому будьмо обережними з книгою,шануймо її, бо вона-джерело знань.
3-й учень. Уже із ХVІ ст. друковані книги з’являються і в Україні. Друкарство було започатковане при монастирях, церквах і в маєтках заможних людей. З появою паперу і механічних пристроїв для друкування і тиражування книги стали дешевшими і доступнішими для більшої кількості людей, ніж це було раніше. Тисячі книг минулого зберігаються сьогодні в бібліотеках, в архівах, музеях. Але час не стоїть на місці. І сьогодні знайшли заміну навіть паперу – найзручнішому матеріалу для виготовлення книг. Бо яким би зручним він не був, а кількість інформації, яку потрібно записувати і зберігати, невпинно зростає, навіть найбільші у світі бібліотеки мають обмежену площу для зберігання книжок. І що ж у такому випадку робити? Вихід знайшли завдяки новітнім технологіям – це книги на електронних носіях.
Зараз у великих бібліотеках широко використовується така форма зберігання книг, як мікрофільм. З розповсюдженням ПК започатковано нову еру розвитку друкарської справи, способів зберігання та тиражування книг. З 90-х років ХХ ст. розпочався процес формування електронних бібліотек у різних країнах світу.
В Україні діє власна програма формування електронних бібліотек. Метою створення електронних бібліотек в Україні проголошується сприяння збереженню та ефективному використанню національної культурно-історичної та наукової спадщини. Електронні бібліотеки – це розподілені (за темами) інформаційні системи, які дозволяють надійно зберігати та ефективно використовувати різнорідні колекції електронних документів (текст, графіка,аудіо, відео та ін.), доступні в зручному для читача вигляді. Електронні бібліотеки передбачають колективний доступ до інформаційних ресурсів шляхом створення локальної мережі окремих бібліотек із перспективою об’єднання їх у єдину, глобальну мережу інформаційних ресурсів.
Бібліотекар .Закріпимо отримані знання, розв’язуючи кросворд.
(Додаток 3).
Тема еволюції книги нескіченнна.Про книги ,історію їхнього створення можна розповідати безліч часу.Сьогодні ми торкнулися лише кількох сторінок історії.Але,перегорнувши ці сторінки . Ми можемо зробити висновок. Давайте зробимо його разом. (Відповіді учнів).
Висновок: книга має велике значення в розвитку світового суспільства, бо є скарбницею людських надбань.
Додатки:
Кросворд №1 1.Спосіб написання,схожий на трикутні знаки.(Клиноапис).
2.Перше письмо на камінні,стінах печер.(Малюнкове).
3.Матеріал, з якого було зроблено книжки,що складалися у спеціальні ящики.(Глина).
4.Матеріал для письма з тонкої шкіри телят або козенят.(Пергамент).
5.Матеріал для письма,який спочатку використовувався на бідівництві.(Папірус).
Відповідь по вертикалі: книга-тема нашого заходу.
Кросворд №2 1.Матеріал для письма в Стародавній Русі.(Береста).
2.Рослиннний матеріал для письма.(Папірус).
3.Спеціально оброблена шкіра(телят,ягнят) для письма.(Пергамент).
4.Музичний інструмент, для виготовлення якого використовували пергамент.(Барабан).
5.Яке перо (якого птаха) стало знаряддям для письма на пергаменті.(Гусяче)
6.Обробка якогоприроднього матеріалу призвела до винайдення паперу.(Шовк).
Відповідь по вертикалі :бамбук- з чого китайці виготовляли “дешевий “ папір.
Кросворд №3 1.Перший вітчизняний підручник.(Буквар).
2.Одиничний предмет друкованого письма.(Примірник).
3.Першодрукар на території нашої країни.(Федоров).
4.Прізвисько одного з першодрукарів.(Мстиславець).
5.Німецький винахідник друкарського станка.(Гутенберг).
6.Сучасна форма зберігання книг.(Мікрофільм).
7.Конкурент паперовій книзі- книга...(Електронна).
Відповідь по вертикалі: Апостол-перша книга ,яка була надрукована на території нашої держави.
| 
